СЗЧ під час воєнного стану: коли можна звільнитися від кримінальної відповідальності

Верховний Суд підтвердив, що військовослужбовець, який уперше під час воєнного стану вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби, може бути звільнений від кримінальної відповідальності. Йдеться не про автоматичне “прощення”, а про спеціальний механізм, прямо передбачений частиною п’ятою статті 401 Кримінального кодексу України. Цю позицію Суд виклав у постанові від 31.07.2025 року у справі № 183/12595/23, провадження № 51-5705км24.

Частина п’ята статті 401 КК України встановлює чіткі умови: особа повинна вперше вчинити кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 КК України, під час дії воєнного стану; вона має добровільно звернутися із клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження служби; також має бути письмова згода командира відповідної військової частини або установи. Без сукупності цих умов звільнення не працює.

Для розуміння предмета спору важливо, що частина п’ята статті 407 КК України передбачає відповідальність, зокрема, за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, якщо ці дії вчинені в бойовій обстановці або тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану. Санкція цієї норми — позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

У справі № 183/12595/23 військовослужбовця спочатку засудили за частиною п’ятою статті 407 КК України. За матеріалами справи, він залишив військову частину 30.11.2022 року і перебував удома до 25.10.2023 року. Під час касаційного перегляду захист подав до Верховного Суду клопотання засудженого про намір повернутися до служби, а також письмову згоду командира військової частини на подальше проходження ним військової служби.

Саме це стало вирішальним. Верховний Суд прямо зазначив, що у провадженні наявна сукупність умов, передбачених частиною п’ятою статті 401 КК України: злочин вчинено вперше, клопотання було добровільним, згода командира була письмовою і належною. У результаті суд касаційної інстанції скасував попередні вироки, звільнив особу від кримінальної відповідальності за частиною п’ятою статті 407 КК України та закрив кримінальне провадження.

Це важливий практичний висновок: звільнення від кримінальної відповідальності можливе навіть на стадії касаційного перегляду, якщо на цей момент виконані всі умови закону. Тобто механізм не обмежується лише досудовою стадією або розглядом у суді першої інстанції. Саме на це окремо звернув увагу і Верховний Суд в огляді практики ККС ВС за 2025 рік.

Окремо Верховний Суд вказав і на наслідки такого рішення: після набрання постановою законної сили особу має бути невідкладно поновлено на військовій службі, а сам військовослужбовець повинен не пізніше 72 годин прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження служби. Це вже не абстрактна “пільга”, а процесуальний механізм повернення до служби замість подальшого кримінального переслідування.

Практично це означає таке: якщо військовослужбовець уперше вчинив СЗЧ або дезертирство у межах статей 407 чи 408 КК України, але реально має намір повернутися до служби і може отримати письмову згоду командира, питання про звільнення від кримінальної відповідальності дійсно має сенс ставити. Але без добровільного звернення і без письмової згоди командира розраховувати на такий результат не варто.