Боргова розписка і стягнення боргу: позиція Верховного Суду щодо доказування

Боргова розписка — один із найпростіших і водночас найнебезпечніших документів у цивільних спорах. Часто люди підписують її “по-дружньому”, без договору, нотаріуса і свідків, а потім у суді заявляють: гроші насправді не отримував, підпис не мій, документ нічого не доводить. Верховний Суд у постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.04.2026 року у справі №368/1257/21 дав важливу відповідь: якщо розписка є, саме позичальник має довести, що кошти фактично не отримував.

Суть справи була доволі типова: позивач просив стягнути з відповідача 25 000 доларів США на підставі власноруч написаної розписки. Відповідач заперечував і стверджував, що договір позики не укладав, грошей не отримував, а підпис на розписці нібито не його. Дві почеркознавчі експертизи дали не категоричний, а лише ймовірний висновок, що підпис міг бути виконаний іншою особою.

Саме тут і виникло ключове питання: чи достатньо такого експертного висновку, щоб “збити” боргову розписку? Верховний Суд відповів: ні. Висновок про ймовірність виконання підпису іншою особою не доводить автоматично, що гроші не передавались. Такий висновок стосується лише підпису, але не спростовує сам факт передачі коштів і не змінює загальний баланс доказів у справі.

Це логічно випливає з природи договору позики. За статтею 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей. А стаття 1047 ЦК України прямо передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому грошей.

Тобто розписка — це не просто “папірець”. Якщо з її змісту видно, хто взяв гроші, у кого, яку суму і на яких умовах, вона є сильним доказом існування боргу. Саме тому Верховний Суд підкреслив: заперечення позичальника про неодержання коштів має бути не емоційним, а доказовим. Недостатньо просто сказати: “я не отримував”. Потрібні переконливі, беззаперечні докази.

Окреме значення має і те, у кого знаходиться оригінал розписки. За статтею 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор після виконання зобов’язання повинен повернути його боржникові. Тому наявність оригіналу боргової розписки у кредитора зазвичай свідчить, що борг ще не повернуто.

Практичний висновок для кредитора простий: якщо ви дали гроші в борг — розписка має бути максимально конкретною. У ній бажано зазначити суму, валюту, дату передачі, строк повернення, дані сторін, факт отримання грошей саме в момент підписання та підпис позичальника. Чим чіткіший документ, тим важче боржнику потім вигадувати версії про “не отримував”.

Практичний висновок для боржника ще жорсткіший: якщо ви підписали розписку, суд не буде автоматично вірити словам про те, що грошей не було. Потрібно доводити не просто сумнів у підписі, а саме відсутність передачі грошей або підробку документа. І якщо доказів немає, оригінал розписки в руках кредитора може стати вирішальним аргументом.