Чому TikTok і стріми стали юридичною проблемою

Раніше випадкова зйомка на вулиці рідко створювала серйозний конфлікт. Сьогодні все інакше. Людину можуть зняти в метро, біля кафе, на зупинці, у магазині, під час сварки, ДТП або просто як частину “смішного” відео для TikTok. Через кілька годин ролик уже набирає перегляди, коментарі, репости і може зруйнувати людині репутацію.

Особливо проблемні формати — пранки, вуличні опитування, провокаційні інтерв’ю, стріми з випадковими перехожими, “реакції людей”, приховані камери та відео з конфліктами. Автор контенту думає про перегляди, а людина в кадрі — про приватність, роботу, сім’ю і небажану публічність.

Тому питання просте: чи можна підійти до людини з камерою на вулиці і знімати її, якщо вона проти?

Що говорить чинний закон

Чинна стаття 307 Цивільного кодексу України передбачає: фізична особа може бути знята на фото, кіно, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

Але є важливий виняток: згода припускається, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Тобто на вулиці відкрито знімати загальний план можна. Наприклад, турист знімає площу, журналіст знімає мітинг, блогер записує відео біля пам’ятки, а випадкові люди потрапляють у кадр. У такій ситуації згода перехожих зазвичай презюмується.

Але це не означає, що будь-яку людину можна зробити головним героєм відео, переслідувати з камерою, провокувати, висміювати і публікувати ролик без наслідків.

Головна різниця: загальний план чи конкретна людина

Є велика різниця між двома ситуаціями.

Перша ситуація: ви знімаєте вулицю, парк, концерт, мітинг або чергу в магазині, і люди випадково потрапляють у кадр. Це загальна зйомка в публічному місці.

Друга ситуація: ви підходите до конкретної людини, ставите їй провокаційні питання, наближаєте камеру до обличчя, знімаєте її реакцію, публікуєте ролик із підписом і робите її об’єктом контенту.

У другій ситуації ризик значно вищий. Особливо якщо людина прямо сказала: “Не знімайте мене”, “Я не даю згоди”, “Видаліть відео”.

Чи можна сказати блогеру “я проти”

Так. І це потрібно робити чітко.

Найкраще формулювання:

“Я не даю згоди на зйомку та поширення відео з моїм зображенням. Прошу припинити зйомку і не публікувати матеріал”.

Це важливо, бо якщо людина бачила камеру, мовчала, відповідала на питання і не заперечувала, потім автор відео може казати, що згода була мовчазною. Але якщо заперечення висловлене прямо, позиція людини набагато сильніша.

Чи можна вимагати видалення відео

Так, особливо якщо відео стосується приватного життя, зняте без згоди, принижує людину, поширює персональні дані або створює репутаційну шкоду.

Цивільний кодекс дозволяє людині вимагати припинення публічного показу матеріалу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Крім того, чинний Закон України “Про захист персональних даних” передбачає, що поширення персональних даних без згоди особи допускається лише у випадках, визначених законом.

Зображення людини, її голос, поведінка, місце перебування, обставини приватного життя — усе це може мати значення для захисту прав.

Приклад 1: туристична зйомка на площі

Людина знімає відео на центральній площі міста. У кадр потрапляють десятки людей. Вони не є головними героями, їх не ідентифікують, не висміюють і не коментують. Така зйомка зазвичай є допустимою.

Приклад 2: пранк у торговому центрі

Блогер підходить до конкретної людини, провокує її, знімає реакцію крупним планом, потім публікує ролик із насмішками. Людина прямо казала, що не хоче бути на відео. Тут уже є ризик порушення права на зображення, приватність і захист честі та гідності.

Приклад 3: стрім із конфліктом

Стрімер бачить сварку в кафе і починає знімати людей крупним планом, коментує їх, читає коментарі глядачів, показує обличчя та деталі особистого конфлікту. Навіть якщо це відбувається не вдома, а в публічному місці, відео може стосуватися приватного життя конкретних людей.

Приклад 4: відео з ДТП

Знімати місце ДТП загальним планом — одне. Показувати обличчя потерпілого, його документи, номер телефону, медичний стан, кров, паніку родичів — зовсім інше. Тут уже можуть виникати питання не лише приватності, а й етики, персональних даних і моральної шкоди.

Діти в кадрі: ризики ще вищі

Зйомка дітей — окрема чутлива тема.

Якщо дитина випадково потрапила в загальний кадр на святі, у парку або на шкільному заході, це одна ситуація. Але якщо дитину роблять головним героєм відео, ставлять їй питання, знімають реакцію, публікують у TikTok або YouTube Shorts — краще мати згоду батьків або законних представників.

Якщо батьки заперечують проти зйомки дитини, зйомку варто припинити. Особливо якщо йдеться про дитячий садок, школу, секцію, лікарню, конфлікт або будь-яку ситуацію, яка може вплинути на приватність дитини.

Чи можуть журналісти знімати без згоди

Журналісти мають ширші можливості, коли йдеться про суспільно важливі події, публічних осіб, діяльність органів влади, мітинги, ДТП, корупцію, порушення закону або інші питання суспільного інтересу.

Але навіть журналістика не означає повної свободи знімати будь-кого в будь-якому стані. Баланс між свободою слова і правом на приватність усе одно зберігається.

Для блогера, який знімає пранк заради переглядів, посилання на “суспільний інтерес” зазвичай буде значно слабшим.

Що хочуть змінити законопроєктом №8153

В Україні готують новий закон про захист персональних даних — законопроєкт №8153. Він ще не є чинним законом, але вже пройшов перше читання і готується до другого.

Його ідея — наблизити українське законодавство до європейських стандартів і дати людям більше контролю над своїми даними.

У контексті відео, стрімів і TikTok це важливо, бо зображення людини, голос, поведінка, місце перебування, біометричні дані, акаунти і цифровий слід — усе це може бути персональними даними або інформацією, яка дозволяє ідентифікувати людину.

Якщо нові правила ухвалять, люди матимуть сильніші інструменти для заперечення проти обробки даних, вимоги видалення інформації, обмеження її використання і захисту від небажаного поширення.

Чи означає це заборону всіх відео на вулиці

Ні. Це не означає, що тепер не можна буде знімати вулиці, події, концерти, мітинги, репортажі або загальні плани.

Йдеться не про заборону камери, а про межу між нормальною публічною зйомкою і втручанням у права конкретної людини.

Можна знімати місто.

Можна знімати публічний захід.

Можна знімати себе на фоні вулиці.

Але небезпечно робити випадкову людину головним об’єктом ролика, якщо вона проти.

Що робити, якщо вас знімають без згоди

Перше — спокійно і чітко сказати, що ви не даєте згоди на зйомку та поширення відео.

Друге — зафіксувати автора: обличчя, акаунт, нікнейм, посилання на ролик, дату, час і місце.

Третє — подати скаргу на платформі: TikTok, Instagram, YouTube або Facebook мають механізми скарг на порушення приватності.

Четверте — направити вимогу автору про видалення відео.

П’яте — якщо відео принижує, поширює персональні дані або завдало шкоди, можна готувати позов про захист честі, гідності, ділової репутації, приватності та відшкодування моральної шкоди.

Що робити блогерам

Якщо ви знімаєте контент для TikTok, Instagram або YouTube, найкраще правило просте: не перетворюйте випадкових людей на “контент” без їхньої згоди.

Безпечніше:

попереджати про зйомку;

питати згоду перед інтерв’ю;

не знімати дітей без батьків;

не показувати обличчя людини, яка проти;

розмивати обличчя у спірних ситуаціях;

не публікувати приватні конфлікти;

не показувати документи, номери телефонів, адреси, банківські дані;

видаляти ролик після обґрунтованої вимоги.

Практичний висновок

Знімати вулицю — можна. Робити конкретну людину героєм пранку, стріму або відео для TikTok проти її волі — ризиковано.

Чинний закон уже захищає згоду на зйомку, право на зображення і приватне життя. А новий законопроєкт про персональні дані може зробити цей захист ще сильнішим.

Для звичайної людини головне — прямо заявити заперечення і фіксувати порушення. Для блогера — розуміти, що перегляди не дають права порушувати приватність інших людей.

Формула проста: якщо людина випадково потрапила в загальний план — це одна ситуація. Якщо її обличчя, реакцію, голос і приватну поведінку використовують як основу відео — без згоди це може стати юридичною проблемою.