Чому ця справа важлива

Після звільнення зі служби військовослужбовець має отримати всі належні йому виплати. Це може бути грошове забезпечення, додаткова винагорода, компенсація за неотримане речове майно, інші виплати, які належать за законом або підтверджені судом.

Але на практиці буває інакше: військову частину виключили зі списків особового складу, людина вже не служить, а гроші не виплачують. Потім починаються звернення, адвокатські запити, суди, виконавчі провадження, казначейство. І навіть коли основну суму нарешті виплатили, залишається питання: чи можна стягнути ще гроші за саму затримку?

Свіжа судова практика показує: так, можна.

Запорізький окружний адміністративний суд у справі №280/3631/26 визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку і стягнув на користь колишнього військовослужбовця 131 350,08 грн.

Що сталося у справі

Військовослужбовець проходив службу з 24.02.2022 року до 02.04.2024 року. Під час бойових дій він отримав тяжке мінно-вибухове та вогнепальне поранення, тривалий час лікувався, проходив операції, протезування та реабілітацію, у тому числі за кордоном.

Після ВЛК його визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а МСЕК встановила інвалідність.

Перед звільненням представник військовослужбовця звертався до військової частини щодо повного розрахунку. Частину коштів виплатили, але не все. Після цього військовий пішов до суду.

У попередній справі апеляційний суд уже визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати належних сум. Військову частину зобов’язали нарахувати й виплатити додаткову винагороду, грошове забезпечення за останньою посадою та компенсацію за неотримане речове майно.

Фактично військовий отримав понад 1 млн грн лише після суду, виконавчих проваджень і примусового виконання. Остаточний розрахунок завершили тільки 18.03.2026 року, хоча зі списків особового складу його виключили ще 02.04.2024 року.

Саме після цього він подав новий позов — уже про стягнення компенсації за затримку розрахунку.

У чому юридична логіка

Правило просте: якщо людину звільнили, з нею мають розрахуватися вчасно.

За загальними правилами трудового законодавства всі належні суми мають бути виплачені в день звільнення. Якщо працівник у цей день не працював — не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок.

Якщо роботодавець або орган, який мав провести розрахунок, цього не зробив, виникає відповідальність за затримку.

У спорах військовослужбовців суди часто застосовують цю логіку до затримки виплати належного грошового забезпечення та інших сум при звільненні зі служби. Тобто якщо військова частина не виплатила все вчасно, а потім суд підтвердив право військового на ці кошти, може виникнути окреме право на середній заробіток за час затримки.

Чи можна рахувати компенсацію за весь період затримки

Раніше в подібних спорах часто намагалися стягнути середній заробіток за весь період — від дня звільнення до дня фактичного розрахунку. У цій справі військовий просив понад 513 тис. грн за 715 календарних днів затримки.

Але чинна редакція статті 117 КЗпП України обмежує період відповідальності: середній заробіток може стягуватися не більш як за шість місяців.

Саме тому суд не стягнув усю заявлену суму. Він визначив середньоденне грошове забезпечення — 717,76 грн, взяв шестимісячний період затримки — 183 календарні дні, і вийшов на суму 131 350,08 грн.

Тобто головний висновок такий: якщо затримка тривала навіть рік або два, суд все одно може обмежити компенсацію шістьма місяцями.

Чи має значення, що гроші виплатили після суду

Так, але не так, як часто думають військові частини.

Відповідач у цій справі фактично казав: після рішення суду спір перейшов у площину виконання судового рішення, тому стаття 117 КЗпП не повинна застосовуватися.

Суд із цим не погодився. Він виходив із того, що на день виключення військового зі списків особового складу повний розрахунок не був проведений. Тобто порушення виникло ще на момент звільнення. А те, що належні суми потім довелося стягувати через суд і виконавчу службу, не знімає питання про затримку остаточного розрахунку.

Це важливий практичний момент: якщо людина спочатку виграла справу про основні виплати, це не означає, що вона втратила право окремо вимагати компенсацію за затримку.

Що з моральною шкодою

У цій справі військовий також просив 50 000 грн моральної шкоди. Суд відмовив.

Причина стандартна: моральну шкоду потрібно доводити. Недостатньо просто написати, що тривала невиплата спричинила душевні страждання. Треба показати конкретні наслідки, причинний зв’язок саме з діями відповідача і обґрунтувати суму.

Суд звернув увагу, що позивач пережив бойове поранення, лікування, протезування, реабілітацію та інші тяжкі обставини, пов’язані з війною. Тому потрібно було окремо довести, що моральні страждання в заявленому розмірі спричинені саме затримкою виплат, а не всією сукупністю життєвих обставин.

Практично це означає: моральну шкоду заявляти можна, але без доказової бази її часто не стягують.

Які виплати можуть бути предметом спору

У таких справах військовослужбовці можуть вимагати:

грошове забезпечення за останньою посадою;

додаткову винагороду за постановою КМУ №168;

виплати за період лікування, протезування та реабілітації;

компенсацію за неотримане речове майно;

індексацію;

доплати, надбавки, премії;

інші виплати, які належали на дату звільнення.

Якщо ці суми не були виплачені вчасно, після підтвердження права на них може виникнути питання про середній заробіток за затримку розрахунку.

Приклад 1: військового звільнили, але не виплатили речову компенсацію

Військового виключили зі списків особового складу 01.04.2026 року. Компенсацію за неотримане речове майно виплатили лише 01.10.2026 року після звернень і судового рішення.

У такій ситуації можна оцінювати питання про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Приклад 2: частина виплатила тільки неоспорювану суму

Якщо військова частина визнає частину виплат, вона має виплатити хоча б неоспорювану суму вчасно. Наявність спору щодо іншої частини не дає права взагалі нічого не платити.

Якщо неоспорювану частину теж затримали, це може посилити позицію військовослужбовця.

Приклад 3: основну суму стягнули через суд

Військовий виграв суд щодо додаткової винагороди. Гроші виплатили через рік після звільнення. Це не завжди кінець історії. Після фактичного отримання коштів можна окремо аналізувати право на компенсацію за затримку остаточного розрахунку.

Що потрібно зібрати для позову

Для такої справи важливі:

наказ про звільнення або виключення зі списків особового складу;

довідка про грошове забезпечення за останні місяці служби;

документи про фактично виплачені суми;

розрахункові листи;

попередні звернення до військової частини;

відповіді військової частини;

судові рішення про стягнення основних виплат;

документи виконавчого провадження;

підтвердження дати фактичної остаточної виплати;

власний розрахунок середнього заробітку.

Ключові дати: дата звільнення, дата вимоги про розрахунок, дата судового рішення, дата фактичної виплати.

Практичний висновок

Якщо військовослужбовця звільнили, але не виплатили всі належні суми, справа може мати два етапи.

Перший — стягнути основні виплати: грошове забезпечення, додаткову винагороду, речову компенсацію, індексацію тощо.

Другий — після фактичного отримання грошей перевірити, чи є підстава для стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку.

Головне — не пропустити строки, правильно визначити дату фактичного розрахунку, отримати довідку про середньоденне забезпечення і не завищувати очікування: чинне законодавство обмежує таку компенсацію шістьма місяцями.

Для військових це важлива можливість. Якщо держава або військова частина затримала належні виплати, сам факт подальшого виконання судового рішення не завжди закриває питання відповідальності за затримку. У певних випадках можна стягнути додаткову суму — як компенсацію за те, що розрахунок при звільненні був проведений несвоєчасно.