130 КУпАП: як доводять факт керування автомобілем

Людина сидить у припаркованому автомобілі. Підходять поліцейські, бачать ознаки алкогольного сп’яніння, пропонують пройти «Драгер». Результат — 1,5 проміле. Або людина взагалі відмовляється від огляду.

На перший погляд здається, що справа за статтею 130 КУпАП уже програна.

Але юридично перше питання має бути зовсім іншим:

чи доведено, що саме ця людина керувала транспортним засобом?

Це принципово важливо. Сам по собі стан алкогольного сп’яніння не забороняє людині сидіти у власному припаркованому автомобілі. Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність не за «перебування біля автомобіля напідпитку», а за конкретні дії, серед яких — керування транспортним засобом у стані сп’яніння та відмова від огляду саме особи, яка керує транспортним засобом.

І свіжа судова практика показує, що відсутність доказів керування може бути вирішальною навіть тоді, коли «Драгер» показав значне перевищення допустимого рівня алкоголю.

За що саме передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП?

Частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність, зокрема, за:

• керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння;

• керування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

• передачу керування особі, яка перебуває у такому стані;

• відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому порядку.

Для водія за частиною 1 статті 130 КУпАП передбачений штраф 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. Саме така санкція застосовується судами і в 2026 році.

Ключові слова в самій нормі — «керування транспортними засобами» та «особа, яка керує транспортним засобом».

Отже, перш ніж вирішувати, чи була людина п’яною, чи правильно проведений огляд або чи правомірно вона відмовилася від нього, необхідно встановити базову обставину: чи керувала вона транспортним засобом.

«Драгер» доводить сп’яніння, але не обов’язково доводить керування

Це дві різні обставини.

Наприклад, результат «Драгера» 1,5 проміле за належної процедури може підтверджувати стан алкогольного сп’яніння.

Але сам прилад не встановлює:

• хто привіз автомобіль на це місце;
• хто знаходився за кермом під час руху;
• чи рухався автомобіль взагалі;
• коли саме людина вживала алкоголь;
• чи бачили поліцейські рух транспортного засобу.

Тому логіка:

«особа п’яна + знаходиться біля автомобіля = керувала автомобілем п’яною»

юридично неправильно замінює доказ припущенням.

За статтею 251 КУпАП обставини справи встановлюються доказами: протоколом, поясненнями особи, показаннями свідків, відеозаписами, показаннями технічних засобів, документами та іншими фактичними даними. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених осіб, які складають протокол. А за статтею 280 КУпАП при розгляді справи суд повинен з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа.

Що таке «керування транспортним засобом»?

Важливий орієнтир сформулював Верховний Суд.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а, провадження № К/9901/21130/18, Суд пояснив, що керування транспортним засобом — це технічна дія водія, спрямована на приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, його переміщення у просторі.

Важливо: ця справа безпосередньо не стосувалася притягнення за статтею 130 КУпАП. Верховний Суд розглядав спір щодо дій поліції та тимчасового затримання транспортного засобу. Проте сформульоване ним розуміння поняття «керування транспортним засобом» має значення і для оцінки аналогічного поняття у справах за статтею 130 КУпАП.

Звідси випливає важлива практична різниця.

Перебувати в автомобілі — ще не те саме, що керувати автомобілем.

Саме по собі те, що людина:

• сидить на водійському сидінні;
• має ключі від автомобіля;
• є власником автомобіля;
• знаходиться біля автомобіля;
• перебуває у припаркованому автомобілі,
• не є автоматичним підтвердженням того, що вона перед цим ним керувала.

Такі обставини можуть оцінюватися разом з іншими доказами, але не повинні механічно підміняти доказ самого руху та керування.

Якими доказами може підтверджуватися факт керування?

Не існує правила, за яким керування може бути доведене виключно відеозаписом із бодікамери поліцейського.

Стаття 251 КУпАП дозволяє використовувати сукупність допустимих доказів.

Наприклад, факт керування можуть підтверджувати:

1. Відеозапис, на якому видно автомобіль у русі та конкретну особу за кермом.

2. Відео з реєстратора службового автомобіля поліції, на якому видно переслідування та зупинку транспортного засобу.

3. Записи камер відеоспостереження магазину, будинку, АЗС, паркінгу або міської системи відеонагляду.

4. Показання свідків, які бачили, хто саме керував автомобілем.

5. Власні пояснення особи, зафіксовані на відео. Наприклад: «я їхав додому», «випив перед тим, як сів за кермо», «проїхав лише сто метрів».

6. Інші докази, які у сукупності дозволяють встановити, що саме ця особа керувала транспортним засобом у відповідний час.

Тому захист у стилі «на бодікамері немає моменту руху — отже справу автоматично мають закрити» також є надто спрощеним.

Важлива не відсутність одного конкретного відеокадру, а відсутність достатньої сукупності доказів керування.

А якщо у протоколі просто написано: «керував автомобілем»?

Протокол про адміністративне правопорушення входить до переліку доказів, визначених статтею 251 КУпАП.

Однак написати у протоколі слово «керував» і фактично довести керування — не одне й те саме.

Особливо якщо особа заперечує керування, а відеозапис починається вже біля нерухомого автомобіля і жодного іншого підтвердження руху немає.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, провадження № К/9901/15804/18, хоча справа стосувалася іншого порушення ПДР, сформулював важливий доказовий підхід: саме по собі описання правопорушення у рішенні поліції не може замінювати належні докази його вчинення.

У справах за статтею 130 КУпАП ця проблема особливо помітна: якщо в протоколі зазначено «керував», необхідно перевіряти, на підставі чого поліцейський зробив такий висновок.

Свіжа практика 2026 року: 1,58 проміле, але справу закрили

Дуже показовою є постанова Одеського апеляційного суду від 03.04.2026 у справі № 521/162/26, провадження № 33/813/681/26.

За протоколом водій нібито керував Chevrolet Volt у стані алкогольного сп’яніння. Огляд за допомогою Drager Alcotest 7510 показав 1,58 проміле.

Суд першої інстанції визнав особу винною за частиною 1 статті 130 КУпАП, наклав штраф 17 000 грн і позбавив права керування на один рік.

Проте апеляційний суд перевірив відеозаписи.

І виявилося, що відео починається тоді, коли поліцейські вже підходять до людини, яка знаходиться в автомобілі перед закритими воротами.

На записі не було:

• моменту руху автомобіля;
• моменту його зупинки поліцейськими;
• безпосередньої фіксації керування цією особою.
• Інших об’єктивних доказів керування матеріали справи також не містили.

Апеляційний суд прямо зазначив: необхідною умовою цієї категорії справ є встановлення факту керування особою транспортним засобом.

Сам по собі протокол та матеріали огляду за відсутності об’єктивного підтвердження керування не були визнані достатніми.

У результаті постанову про притягнення до відповідальності скасували, а провадження закрили на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП — через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Ця справа дуже добре демонструє головну тезу:

навіть результат 1,58 проміле сам по собі не доводить, що людина керувала автомобілем у стані сп’яніння.

Приклад 1. Поліція приїхала до вже припаркованого автомобіля

Чоловік сидить у машині біля будинку. Автомобіль припаркований. Поліція під’їжджає через десять хвилин після повідомлення сторонньої людини.

Чоловік має ознаки сп’яніння, але заперечує, що керував.

На бодікамерах немає руху автомобіля. Поліцейські особисто його руху не бачили. Камер спостереження немає. Свідків, які бачили саме цього чоловіка за кермом під час руху, також немає.

У такій ситуації питання доведеності керування є одним із центральних для захисту.

Сам факт того, що чоловік сидить за кермом припаркованого автомобіля, ще не доводить, коли, ким і за яких обставин автомобіль був туди доставлений.

Приклад 2. Момент руху на бодікамері відсутній, але є інші докази

Інша ситуація.

Поліцейський увімкнув бодікамеру вже після зупинки автомобіля, тому самого руху на нагрудному відеореєстраторі немає.

Але є запис із камери службового автомобіля, де видно рух машини та її зупинку. Камера магазину показує, як саме ця людина сідає за кермо і виїжджає. Додатково водій на відео сам говорить поліцейському: «я їхав додому».

Тут захист лише на аргументі «на бодікамері немає моменту керування» буде слабким.

Суд оцінює всі докази в сукупності.

Приклад 3. Людина сидить за кермом із заведеним двигуном

Автомобіль стоїть на парковці. Двигун працює. Людина сидить на водійському сидінні та перебуває у стані сп’яніння.

Це вже складніша ситуація.

Працюючий двигун, місце знаходження автомобіля, поведінка особи та інші обставини можуть мати доказове значення.

Але сам по собі працюючий двигун не є відеозаписом руху транспортного засобу.

Потрібно з’ясовувати всю сукупність обставин: чи бачив хтось рух, звідки автомобіль прибув, чи існують записи камер, що говорила сама особа, чи зафіксована поліцейськими саме зупинка транспортного засобу.

А якщо людина відмовилася від огляду?

Тут питання керування не менш важливе.

Іноді можна почути: «Відмовився від Драгера — автоматично стаття 130».

Це неточно.

Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП говорить саме про відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду.

Тобто необхідно встановити щонайменше дві окремі обставини:

особа керувала транспортним засобом;

після цього вона у встановленому порядку відмовилася від запропонованого огляду.

Якщо перша обставина не доведена, сам факт відмови від запропонованого тесту ще не дає автоматичної відповіді на питання про наявність складу правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, також регламентує проведення такого огляду саме щодо водіїв транспортних засобів. Документ чинний у редакції від 04.07.2025.

Чому немає великої кількості постанов Верховного Суду саме за статтею 130 КУпАП?

Тут є процесуальний нюанс.

Справу за статтею 130 КУпАП спочатку розглядає місцевий суд. Його постанову можна оскаржити в апеляційному порядку.

Але відповідно до статті 294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає.

Тому безпосередньо у справах про притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП ключове практичне значення має саме практика апеляційних судів.

Постанови Верховного Суду доцільно використовувати як орієнтир щодо загальних питань: що є керуванням, як повинні оцінюватися докази, чи може саме твердження поліцейського замінити доказування тощо.

Що перевірити в матеріалах справи за статтею 130 КУпАП?

Якщо людина заперечує факт керування, не варто починати захист лише з перевірки сертифіката «Драгера» або процедури огляду.

Спочатку необхідно відновити сам момент, з якого почалося спілкування з поліцією.

Практично слід:

1. Перевірити точний час і місце «керування», зазначені у протоколі.

2. Переглянути всі відеозаписи поліцейських від початку до кінця, а не лише фрагмент із проходженням «Драгера».

3. Встановити, чи бачили поліцейські транспортний засіб у русі.

4. Перевірити, чи зафіксована саме зупинка автомобіля, а не лише підхід поліції до вже припаркованої машини.

5. З’ясувати, чи є відео із службового автомобіля поліції.

6. Негайно шукати зовнішні камери — магазини, АЗС, житлові будинки, парковки, міські камери. Записи часто автоматично видаляються через декілька днів або тижнів.

7. Встановити можливих свідків.

8. Уважно прослухати, що сама особа говорила поліцейським. Фраза, сказана на місці події, іноді може підтвердити керування краще за будь-який протокол.

9. Порівняти протокол за статтею 130 КУпАП з іншими матеріалами поліції. Час, місце та опис події у різних документах іноді суперечать один одному.

10. Лише після цього окремо аналізувати процедуру огляду, направлення до медичного закладу, результат «Драгера», відмову від огляду та інші процесуальні порушення.

Найсильніша позиція — не просто заявити «я не керував», а показати суду, чому надані поліцією докази не встановлюють керування саме цією особою у зазначені в протоколі час і місці.

Відсутність відео керування — це автоматичне закриття справи?

Ні.

Це одна з найважливіших застережень.

Якщо самого моменту руху немає на бодікамері, але факт керування переконливо підтверджується іншими належними доказами, суд може визнати його доведеним.

І навпаки: якщо є лише протокол зі словами «керував», а відео починається біля вже нерухомого автомобіля, особа керування заперечує і жодного іншого об’єктивного доказу немає — це вже принципово інша доказова ситуація.

Тому правильне питання для суду звучить не:

«Чи є відео керування?»

а:

«Якими належними та допустимими доказами встановлено, що саме ця особа керувала транспортним засобом у час та місці, зазначених у протоколі?»

Практичний висновок

У справі за статтею 130 КУпАП факт керування транспортним засобом — не формальність, а одна з ключових обставин, яку необхідно довести.

Результат «Драгера» підтверджує стан людини, але сам по собі не відповідає на питання, чи керувала вона автомобілем.

Так само відмова від огляду не повинна розглядатися відірвано від формулювання самої частини 1 статті 130 КУпАП: відповідальність передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом.

Поліція може підтверджувати керування відеозаписами, показаннями свідків, власними поясненнями особи та іншими допустимими доказами. Тому відсутність моменту руху на бодікамері не гарантує закриття справи.

Але якщо автомобіль уже стояв, коли приїхала поліція, особа заперечує керування, самого руху або зупинки ніхто не зафіксував, а інших об’єктивних доказів немає — питання недоведеності факту керування може стати вирішальним.

Показовий приклад — постанова Одеського апеляційного суду від 03.04.2026 у справі № 521/162/26: навіть при результаті «Драгера» 1,58 проміле суд скасував притягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містили достатніх доказів того, що особа справді керувала автомобілем.

Тому у справах за статтею 130 КУпАП потрібно перевіряти не лише питання «чи була людина п’яною?», а насамперед — «чи доведено, що вона керувала?».