Страхова недоплатила після ДТП: хто відшкодує різницю

Після ДТП ремонт автомобіля коштує 180 000 грн, а страхова виплатила лише 110 000 грн.

На перший погляд усе просто: ще 70 000 грн треба стягнути з водія, який спричинив аварію.

Але юридично це не завжди правильно.

Потрібно з’ясувати, чому саме страхова виплатила менше.

Якщо страхова компанія незаконно занизила належну виплату, різницю не можна автоматично перекладати на винуватця ДТП.

Якщо ж страховик повністю виконав свій обов’язок, але передбаченого страхового покриття об’єктивно недостатньо для відшкодування всієї завданої шкоди, тоді різницю за певних умов справді сплачує особа, відповідальна за ДТП.

У 2026 році це питання особливо важливе, оскільки ринок уже повністю перейшов на нові правила автоцивілки.

Який закон про автоцивілку діє у 2026 році?

Зараз застосовується Закон України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Станом на 15.09.2026 Закон є чинним у редакції від 01.01.2026.

Тому старі статті в інтернеті, які посилаються лише на Закон № 1961-IV та описують стару модель розрахунку виплат, потрібно використовувати дуже обережно.

МТСБУ повідомляє, що з початку 2026 року всі чинні договори ОСЦПВ уже працюють за новою моделлю.

Головне правило: страховка не завжди звільняє винуватця від будь-яких виплат

Частина 1 статті 1194 Цивільного кодексу України встановлює:

особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди повинна сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Цивільний кодекс України станом на 15.09.2026 є чинним у редакції від 05.08.2026.

На перший погляд це можна прочитати так:

«страхова дала менше — все інше платить водій».

Але Верховний Суд пояснює норму не настільки механічно.

Коли не можна просто стягнути всю різницю з винуватця?

Одна з ключових позицій сформульована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.

Велика Палата наголосила: покладення на страхувальника обов’язку відшкодовувати ту шкоду, яку в межах страхового покриття повинен компенсувати страховик, суперечить самій меті страхування цивільної відповідальності.

Тобто потрібно розділяти дві принципово різні ситуації.

Ситуація 1. Страховик мав заплатити більше, але незаконно занизив виплату.

Тоді вимога щодо недоплаченої частини насамперед має бути спрямована до страховика.

Ситуація 2. Страховик виплатив усе, що за законом і договором повинен був виплатити, але цього об’єктивно недостатньо для повного покриття шкоди.

Тоді різниця може стягуватися з особи, відповідальної за ДТП, на підставі статті 1194 ЦК України.

Це дуже важливе розмежування.

Приклад 1. Страхова просто занизила ремонт

Після ДТП належно підтверджена вартість відновлювального ремонту становить 150 000 грн.

Страхова за чинним договором зобов’язана покрити всю цю суму, але без достатнього обґрунтування виплатила лише 90 000 грн.

Не можна автоматично вимагати 60 000 грн з винуватця лише тому, що страхова фактично перерахувала менше.

Якщо ці 60 000 грн входять до обсягу її страхового обов’язку, належним відповідачем щодо цієї недоплати може бути саме страховик.

Приклад 2. Збиток більший за доступне страхове покриття

Після серйозної ДТП фактична доведена шкода становить суму, яка перевищує максимальну відповідальність страховика за конкретним страховим випадком.

Страховик виплачує весь передбачений законом та договором максимум.

У такій ситуації непокрита частина шкоди вже не є «недоплатою страхової».

Саме тут працює стаття 1194 ЦК України: відповідальна особа може бути зобов’язана доплатити потерпілому різницю.

Які страхові суми діють у 2026 році?

За чинною моделлю ОСЦПВ у 2026 році страхове покриття за шкоду майну становить до 250 000 грн на одну потерпілу особу, але загалом не більше 1,25 млн грн на один страховий випадок у передбачених законом випадках.

За шкоду життю та здоров’ю загальна страхова сума на страховий випадок значно вища.

МТСБУ підтверджує чинний для 2026 року майновий ліміт 250 000 грн на одного потерпілого та 1,25 млн грн на подію.

Національний банк також наводить загальний рівень страхового покриття за одним страховим випадком: до 1,25 млн грн щодо майна та до 5 млн грн щодо життя і здоров’я.

Тому у великій аварії з декількома пошкодженими дорогими автомобілями реальна сума збитків цілком може перевищити страхове покриття.

Що змінилося з 2025–2026 років щодо зносу автомобіля?

Це одна з найважливіших змін нового Закону.

За старою моделлю дуже багато спорів виникало через фізичний знос.

Наприклад, фактичний ремонт старішого автомобіля новими деталями коштував 100 000 грн, але страхова з урахуванням коефіцієнта зносу визначала страхове відшкодування лише 65 000 грн.

Виникало питання: хто заплатить 35 000 грн різниці?

Саме на цьому побудована велика кількість старої судової практики.

За новою моделлю ОСЦПВ страхова виплата за пошкоджений транспортний засіб розраховується без урахування фізичного зносу автомобіля, тобто орієнтиром є відновлення автомобіля до стану до ДТП із використанням відповідних деталей.

МТСБУ прямо називає відмову від коефіцієнта зносу однією з ключових змін нового Закону.

Тому для ДТП у 2026 році не можна бездумно копіювати стару модель:

«страхова платить із зносом, а всю різницю за нові деталі завжди стягуємо з водія».

Для нового ОСЦПВ це вже не універсальне правило.

А що з франшизою?

Стара автоцивілка також часто передбачала франшизу — частину шкоди, яку страховик не відшкодовував.

Через це у старих справах потерпілий міг окремо вимагати її від винуватця.

Нова модель ОСЦПВ істотно змінила цей підхід. Тому, аналізуючи ДТП у 2026 році, насамперед потрібно визначити, коли укладено договір і який саме закон регулює страховий випадок.

Це важливо, оскільки судова практика, сформована щодо полісів старого типу, може бути юридично правильною для старої ДТП, але не відповідати порядку розрахунків за новим Законом № 3720-IX.

Що показує свіжа практика 2026 року?

Показовою є постанова Рівненського апеляційного суду від 16.04.2026 у справі № 562/3203/24, провадження № 22-ц/4815/499/26.

Суд дійшов висновку про необхідність стягнення саме зі страхової компанії різниці між установленим обсягом її відповідальності та фактично виплаченим відшкодуванням.

Важливим було те, що потерпілий належно звернувся до страховика, надав автомобіль для огляду та подав необхідні документи, а розмір збитків підтверджувався експертним висновком.

Офіційний ресурс судової влади окремо звернув увагу на цю справу як на приклад правомірного стягнення недоплаченої суми саме зі страхової компанії.

Це практично підтверджує головну тезу:

якщо сума входить до обсягу відповідальності страховика, сам факт того, що він добровільно заплатив менше, не означає, що різницю треба автоматично стягувати з водія.

Коли все-таки подавати позов до винуватця ДТП?

Вимога до винуватця може бути обґрунтованою, зокрема, коли:

страхового покриття об’єктивно недостатньо для повної компенсації доведеного збитку;

страховик не зобов’язаний компенсувати певну частину шкоди, але за загальними нормами цивільного права за неї відповідає заподіювач;

існують інші законні підстави для особистої відповідальності винуватця понад страхову виплату.

Але перед поданням позову потрібно провести розрахунок:

фактична доведена шкода – сума, яку за законом повинен відшкодувати страховик = потенційна особиста відповідальність винуватця.

Не:

фактична шкода – те, що страхова добровільно захотіла заплатити.

Це різні формули.

Приклад 3. Страховик винен ще 40 000 грн, а водій — 80 000 грн

Фактична доведена шкода — 300 000 грн.

У конкретній ситуації в межах страхового покриття страховик повинен компенсувати 220 000 грн, але добровільно виплатив лише 180 000 грн.

Тоді сама по собі різниця між ремонтом і фактичною виплатою становить 120 000 грн.

Але це не означає, що всі 120 000 грн потрібно позиватися з винуватця.

Умовно:

40 000 грн — недоплата страховика;

80 000 грн — частина шкоди, що реально залишилася поза його відповідальністю.

Відповідачів і предмет вимог потрібно визначати саме з урахуванням цього розмежування.

Чи достатньо принести в суд рахунок із СТО?

Не завжди.

Розмір фактичної шкоди потрібно належно довести.

Показовим є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2026 у справі № 761/6768/25, провадження № 2/761/1718/2026.

Позивачка вимагала додаткове відшкодування як від страховика, так і від винуватця ДТП. Однією з проблем стала доказова база щодо розміру шкоди: зокрема, під час огляду автомобіля не було забезпечено належної участі заінтересованих осіб, що вплинуло на оцінку відповідного доказу судом.

Тому навіть якщо автомобіль реально пошкоджений, сума позову не повинна бути взята «зі стелі».

Які докази варто зібрати потерпілому?

Для серйозної ДТП практично важливі:

1. Документи щодо самої ДТП та винуватості.

2. Чинний страховий поліс відповідальної особи.

3. Повідомлення страховика про ДТП та заява на виплату.

4. Акт огляду пошкодженого автомобіля.

5. Розрахунок страховика з поясненням, як він визначив суму.

6. Висновок експерта або оцінювача, якщо розмір збитку спірний.

7. Рахунки та калькуляції СТО.

8. Документи про фактично проведений і оплачений ремонт, якщо він уже виконаний.

9. Фото і відео пошкоджень.

10. Листування зі страховиком та його рішення щодо виплати.

Головне — мати можливість пояснити суду не лише «ремонт дорогий», а звідки взялася кожна заявлена гривня і чому саме цей відповідач повинен її сплатити.

Чи потрібно ремонтувати автомобіль до подання позову?

Не в кожній справі.

Розмір шкоди може визначатися і до фактичного ремонту за допомогою належного експертного дослідження.

Але якщо потерпілий уже реально відремонтував автомобіль, документи про фактичні витрати можуть мати значне доказове значення.

Водночас фактичний рахунок СТО не означає автоматично, що будь-які роботи чи будь-які найдорожчі деталі перебувають у причинному зв’язку саме з ДТП.

Це також може бути предметом експертної оцінки.

Що робити, якщо ви винуватець ДТП, а потерпілий одразу вимагає гроші особисто?

Не поспішати платити всю названу суму лише через погрозу судом.

Спочатку потрібно перевірити:

чи заявлено страховий випадок;

яка страхова компанія повинна здійснювати врегулювання;

який обсяг її відповідальності;

яку суму вона вже виплатила;

чому виплачено саме стільки;

чи доведена фактична сума збитку;

яка частина вимоги справді залишається поза страховим покриттям.

Якщо страхова незаконно недоплатила 100 000 грн, це не означає автоматичного виникнення у потерпілого права перекласти цю недоплату на застрахованого водія.

Що робити потерпілому, якщо виплати не вистачило?

Алгоритм має починатися не з позову до водія, а з аналізу розрахунку страховика.

Потрібно встановити три цифри:

1. Фактичний розмір доведеної шкоди.

2. Скільки за законом і полісом повинен відшкодувати страховик.

3. Скільки страховик фактично виплатив.

Лише після цього стає зрозуміло:

чи потрібно вимагати доплату від страхової;

чи існує залишок відповідальності винуватця;

чи є підстави заявляти вимоги до обох відповідачів.

Практичний висновок

Правило «страхова заплатила менше за ремонт — різницю платить винуватець ДТП» є занадто спрощеним.

Стаття 1194 Цивільного кодексу України справді зобов’язує особу, яка застрахувала свою відповідальність, компенсувати різницю, якщо страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди.

Але Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц наголосила: шкоду, яка входить до обсягу відповідальності страховика, не можна просто перекладати на застрахованого водія через те, що страхова компанія добровільно заплатила менше.

Тому після ДТП потрібно спочатку встановити не фактичну виплату страхової, а суму, яку вона юридично зобов’язана була виплатити.

Окремо у 2026 році потрібно враховувати новий Закон № 3720-IX. Нова система ОСЦПВ передбачає значно повніше відшкодування ремонту та відмову від старої моделі розрахунку із фізичним зносом деталей.

Тому старі поради «знос і франшизу завжди стягуйте з винуватця» для сучасної ДТП можуть бути вже неправильними.

У кожній справі потрібно окремо визначити: скільки становить реальна шкода, скільки зобов’язаний сплатити страховик і лише після цього — чи залишається сума, яку закон дозволяє стягнути безпосередньо з винуватця ДТП.