Коли суд може звільнити водія від відповідальності за ДТП

Не кожне ДТП автоматично закінчується штрафом. У березні 2026 року в публічному доступі з’явився показовий приклад: у справі №345/73/26 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області визнав водія винним у порушенні правил дорожнього руху, але звільнив його від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення та обмежився усним зауваженням.

Суть справи полягала в тому, що водій автомобіля ВАЗ під час перестроювання з лівої смуги на праву допустив зіткнення з автомобілем Citroen, який рухався попутно правою смугою. Суд дослідив протокол, схему ДТП, письмові пояснення іншого водія та відеозапис. Саме відеодоказ допоміг встановити, що водій, який змінював смугу руху, не переконався у безпечності маневру і не надав перевагу транспортному засобу, який уже рухався цією смугою.

Фактично суд виходив із класичного підходу: увімкнений покажчик повороту сам по собі не дає переваги в русі. Якщо водій перестроюється, він має пропустити автомобілі, які вже знаходяться на смузі, куди він має намір переміститися. Саме тому суд дійшов висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Але далі починається найцікавіше. Попри встановлену вину, суд оцінив характер наслідків і особу водія. Було враховано, що пошкодження автомобілів були незначними, тілесних ушкоджень не було, конфлікту між учасниками фактично не виникло, обтяжуючих обставин не встановлено, а сам водій раніше не притягувався до адміністративної відповідальності та перебував у складному матеріальному становищі. За таких умов суд застосував статтю 22 КУпАП і закрив провадження, обмежившись усним зауваженням.

Для практики це важливий сигнал: визнання вини і призначення стягнення — не одне й те саме. Суд може встановити порушення, але дійти висновку, що конкретна подія не потребує штрафу чи іншого суворого заходу реагування. Іншими словами, сама наявність ДТП ще не означає, що санкція неминуче буде максимально формальною.

Водночас така категорія, як малозначність, завжди залежить від конкретних обставин. Та сама публікація прямо звертає увагу, що відсутність чітких критеріїв малозначності залишає значний простір для суддівського розсуду, а отже подібні справи можуть завершуватися по-різному. Тому розраховувати на звільнення від відповідальності лише за аналогією не варто — потрібно доводити сукупність пом’якшуючих факторів у кожній конкретній справі.

Практичний висновок простий: якщо у справі про ДТП немає потерпілих, пошкодження незначні, відсутні обтяжуючі обставини, а особа водія характеризується позитивно, питання про малозначність дійсно має сенс піднімати. Але робити це треба не формально, а через належні докази, пояснення і правильну процесуальну позицію.