Помилка в імені у договорі дарування квартири: що вирішив Верховний Суд

Іноді проблема з нерухомістю виникає не через спір про право, а через звичайну розбіжність у документах. Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі №462/5233/24. Жінка не могла підтвердити право на квартиру, бо в договорі дарування її ім’я було зазначене інакше, ніж у новому паспорті та податкових документах. Через це державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційної дії. 

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй документів, у яких ім’я було вказане з розбіжностями. Йшлося, зокрема, про договір дарування квартири, а також про інші документи, дані в яких не збігалися з новими ідентифікаційними документами. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви відмовили. Вони виходили з того, що заявниця не довела неможливість виправити ці дані позасудово, зокрема через нотаріуса. 

Верховний Суд із таким підходом погодився лише частково. Він звернув увагу, що на момент посвідчення договору дарування дані у нотаріальному документі відповідали тому паспорту, який особа мала тоді. Тобто фактично технічної помилки на дату укладення договору не було. Проблема виникла вже пізніше, коли заявниця отримала паспорт нового зразка та нові документи, де її ім’я почали зазначати інакше. Саме тому звичайне нотаріальне виправлення виявилося неможливим.

Суд окремо підкреслив важливий практичний висновок: нотаріус може виправляти лише технічні помилки, які існували на момент посвідчення документа та узгоджуються з поданими документами або даними державних реєстрів. Якщо ж розбіжність з’явилася вже після оформлення документа — наприклад, через нове написання імені в паспорті, — факт належності правовстановлюючого документа може встановлюватися саме судом.

У підсумку Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій у частині відмови щодо договору дарування квартири та встановив факт належності цього правовстановлюючого документа заявниці. Водночас щодо витягу з Державного реєстру речових прав підхід був іншим: суд зазначив, що такий витяг не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує факт державної реєстрації. Постанова ухвалена 14.01.2026 року у справі №462/5233/24, провадження №61-7568св25. 

Практичне значення цієї позиції просте. Якщо людина не може оформити чи перереєструвати право на нерухомість через різне написання імені в старих і нових документах, не завжди проблему можна вирішити через нотаріуса або реєстратора. У певних випадках правильним способом захисту є саме звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Це особливо актуально у справах щодо квартир, будинків, спадщини та договорів дарування, укладених багато років тому.