Бойові виплати військовим можуть враховуватися при допомозі на оздоровлення: нова судова практика

Військові часто стикаються з ситуацією, коли частина грошових виплат фактично є регулярною, але військова частина називає її “разовою” або “тимчасовою” і не включає до розрахунку допомоги на оздоровлення. Через це сума оздоровчих може бути значно меншою. Однак свіжа судова практика підтверджує: назва виплати не завжди вирішальна. Якщо винагорода виплачувалася щомісяця і системно, вона може мати ознаки постійного грошового забезпечення.

У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 року у справі №200/404/26 суд став на бік військовослужбовця, якому у 2014–2016 роках виплачували допомогу на оздоровлення без урахування додаткової винагороди за участь в АТО та винагороди за постановою КМУ №889. Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та визнав, що такі виплати за обставинами справи мали систематичний характер.

Ключова правова основа — стаття 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Окремо закон передбачає, що військовослужбовцям надається щорічна основна відпустка із збереженням грошового, матеріального забезпечення та з наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Саме тому склад місячного грошового забезпечення має пряме значення для суми, яку військовий фактично отримає.

Логіка суду проста: якщо виплата реально здійснювалася не один раз, а щомісяця або систематично протягом тривалого часу, вона не може автоматично вважатися разовою лише тому, що так зручніше військовій частині. У справі №200/404/26 суд врахував архівні відомості про виплати і дійшов висновку, що вони мали постійний характер.

Цей підхід не виник на порожньому місці. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року у справі №825/997/17 уже зазначала, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Аналогічна логіка простежується і в позиції Великої Палати у справі №522/2738/17.

Для чинного воєнного періоду це також має практичне значення. Стаття 9-2 Закону №2011-XII прямо передбачає, що на період воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Тобто сама ідея щомісячної додаткової винагороди прямо присутня в законі.

Окремо Верховний Суд у зразковій справі №280/8933/24 звертав увагу, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 є складовою грошового забезпечення, а затримка її виплати може бути підставою для компенсації втрати частини доходів. Це ще один аргумент на користь того, що “додаткова винагорода” не завжди є просто разовою виплатою поза системою грошового забезпечення.

Практичний висновок для військовослужбовців: якщо допомогу на оздоровлення, одноразову допомогу при звільненні або інші виплати рахували без урахування щомісячної додаткової винагороди, варто перевірити розрахунок. Значення мають відомості про фактичні виплати, періодичність, накази, довідки про грошове забезпечення та архівні дані.

Для спору з військовою частиною головне довести не красиву назву виплати, а її реальний характер. Якщо гроші виплачувалися щомісяця і були пов’язані з умовами служби, є підстава ставити питання про перерахунок допомоги на оздоровлення та стягнення недоплаченої суми.