Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
СУД ВСТАНОВИВ
18.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв?язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв?язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 25.03.2023 року він призваний на військову службу за призовом по мобілізації та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу №137 від 15.05.2023 року позивач був зарахований до списку особового складу Військової частини НОМЕР_3 на посаду навідника.
23.06.2023 року позивач звернувся до командира 1 батальйону морської піхоти, 2 роти морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу», оскільки його дружина є особою з інвалідністю.
Листом відповідача від 18.08.2023 року відмовлено позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу».
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв?язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв?язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 25.03.2023 року він призваний на військову службу за призовом по мобілізації та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу №137 від 15.05.2023 року позивач був зарахований до списку особового складу Військової частини НОМЕР_3 на посаду навідника.
23.06.2023 року позивач звернувся до командира 1 батальйону морської піхоти, 2 роти морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу», оскільки його дружина є особою з інвалідністю.
Листом відповідача від 18.08.2023 року відмовлено позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу».
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
СУД УХВАЛИВ
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв?язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, за сімейними обставинами, у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв?язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, за сімейними обставинами, у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.